Листопад🍁
Сьогодні в небі рвучкі пориви вітру кружляли красиве, нещодавно опале, жовте та червоне листя. Часом бурхливі вихорі з гілляччя, листя і пилюки підіймалися на рівень п'ятого поверху. Той самий вітер ламав дерева, які падали на припарковані автомобілі та у міські двори. Той самий вітер наганяв чорні хмари, які то поливали місто косим дощем, то посипали першим цьогорічним снігом.
А вчора листопад був іншим. Лагідним і сонячним.☀️ Підфарбовував небо синім, соковиту траву – зеленим, а палітру осінніх листяних барв – усіма можливими відтінками: зеленим, золотим, багряним. Дихав свіжим повітрям і запахом вологої, вже вихололої після літа землі.
І сьогоднішній, і вчорашній листопад - вони наші звичні київські листопади. Такі, як були завжди. Колючі, мінливі, вітряні. Такі, які і мають бути.
А от листопад п'ятниці-суботи, коли в небі нон-стоп літали бойові вбивчі дрони, літали низько на рівні висотних житлових будинків, падали, палили квартири і машини, калічили людей, тривога оголошувалась щопівгодини і так добу без зупину… таким листопад не має бути. Ні жовтень не має бути. Ні грудень. У світі природи немає таких законів, коли щось нищиться просто так, від абсолютного чийогось зла і божевілля. В природі все компенсується і йде до балансу. Хижак полює жертву, щоб вижити. І тільки у світі людей, хтось руйнує і нищить, бо може. А інші на це заплющують очі, бо живуть в ілюзіях, що цей ненажерливий монстр їх не зачепить.